Так, как я ужасно рассеянный человек, однажды выходя из троллейбуса наступила на подол юбки женщины впереди стоящей и она стянулась, а еще наступила на задник туфля мужчины и он снялся и упал в лужу...Мне тогда было очень стыдно...

Були секунди. Пернув в автобусі.
Були хвилини. Ну у всіх вони були...
Є дещо за що мені соромно вже 4 роки. До мене на вулиці підійшов дядько - попросив гроші на хліб. Ну я шось тормознув - пішов далі. Поки минув ріг будинку зрозумів шо я сволота. Повернувся. Шукав. Не знайшов. Дивно, як він міг так швидко пропасти. Я не відзначаюся особливою щедрістю. Але переш ніж відмовити - зважую необхідність допомоги. І після цього прикрого випадку даю тим, кому на мою думку необхідна допомога.

мне до сих пор стыдно за наши правительства..и рады..